Не чекайте, що Ваша дитина буде такою, як Ви, або такою, як Ви хочете. Допоможіть їй стати самою собою.
Не вимагайте від дитини плати за все, що Ви для неї робите: Ви подарували їй життя, як вона може віддячити Вам? Вона подарує життя своїм дітям.
Не зганяйте на дитині свої образи, адже на старості це все повернеться сторицею (адже що посієш, те й збереш).
Не ставтеся до проблем дитини зарозуміло: її життя для неї не є більш легким, ніж для Вас – Ваше (а може, навіть складнішим, тому що дитині бракує досвіду).
Не принижуйте дитину!
Не засмучуйтесь, якщо не можете щось зробити для своєї дитини; засмучуйтесь, якщо можете – але не робите.
Пам’ятайте : для дитини зроблено замало, якщо не зроблено все.
Умійте любити чужих дітей. Ніколи не робіть чужій дитині того, чого не хочете, щоб інші зробили Вашій.
Любіть свою дитину будь-якою, хоча б тому, що дитина – це свято, яке поки ще разом з Вами.